Ночь в Замке-музее с мастер-шоу, завтраком для 2х в историко-культурном комплексе «Радомысль»

Історико-культурний комплекс «Замок Радомисль» називають східним форпостом Європи.

«Папірня», побудована в 1612 році монахами Києво-Печерської Лаври як укріплена фабрика з виробництва паперу для друку священних книг, є самим східним з споруд оборонного типу, що збереглися в Україні. Тут в середні століття закінчувалася Європа. Далі, за Києвом і південніше, починалося дике поле, звідки розвинена частина України піддавалася постійним набігам кочівників.

З огляду на це, ченці обирали місце для будівництва «папірні» з великою ретельністю. Враховувалися особливості ландшафту, який повинен був сприяти обороні при нападах. Таке місце знайшлося в Радомишлі на скелі, з усіх боків оточеній водою - між двома водоспадами на березі річки Мика.
Засновником першої в Центральній Україні паперової фабрики ( «папірні») став відомий релігійний і громадський діяч того часу, просвітитель, архімандрит Києво-Печерської Лаври Єлисей Плетенецький (1550-1624 рр.). На той час подібні фабрики існували в Україні лише в Острозі та Львові, але обслуговували переважно католицьке книгодрукування. «Папірня» в Радомишлі вперше забезпечила потреби православного друкарства.

Вона відразу стала важливим фактором розвитку православного книжкової справи в Центральній Україні. Саме на папері Радомишльської «папірні» в 1616 році була надрукована перша в Києві книга - «Часослов».

Під «папірню» неможливо було здійснити підкоп, оскільки гранітна скеля, на якій її побудували, йшла углиб землі на кілометри. Оборонним цілям служила і особлива архітектура будівлі, яка передбачала товсті стіни товщиною 1,5 метра з бійницями і трьома виносами для збільшення кутів обстрілу. Такі стіни було непросто пробити навіть важкими знаряддями. Від нападників захищалися пострілами з «гаківниць» (кріпаків знарядь), рушниць, а також стрілами. В Європі такі замки досить рідкісні, а в Україні це єдиний у своєму роді оборонну споруду.

Величезне значення для ефективної оборони «папірні» мав джерело, що бив з скелі. Перебуваючи всередині будівлі, він міг забезпечувати захисників питною водою необмежений час. Це джерело зберігся і сьогодні, він розташований в Концертному залі замку.
Протягом десятиліть ніхто з чужинців так і не зміг захопити «папірню» і зруйнувати її. Це зробили свої під час визвольних війн під проводом Богдана Хмельницького. Радомишль обезлюднел, і захищати «паперову фабрику» стало просто нікому. Вона лежала в руїнах і кілька століть простояла покинутій.

Люди згадують про це місце з кінця XIX століття. Споруда була відновлено з червоної цегли інженером Пекарським, і з 1902 року колишня «папірня» стала служити млином для навколишніх районів.

Радянська влада використовувала будівлю як млин майже до розвалу СРСР. У 1989 році млин справила останню партію борошна і була занедбана. У наступні два десятиліття вона руйнувалася і перетворювалася в стихійну міське звалище. Прилегла територія була заболочена і запущена.

У 2007 році відновленням «папірні» зайнялася Ольга Богомолець - відомий лікар, меценат і громадський діяч. На місці напівзруйнованого млина, перетвореної на звалище, вона створила комунальний заклад історико-культурний комплекс з єдиним у світі Музей української домашньої ікони.

В ході відновлювальних робіт, які тривали більше 4 років, будівля була очищено від 60 тонн сміття і відновлено, прилегла територія осушена, піднята над рівнем річки Мика і перетворена в ландшафтний парк. Ремонтні і реставраційні роботи велися з дотриманням стародавніх будівельних технологій, в замку відтворено інтер'єри XVII-XIX ст.

Сьогодні «Замок Радомисль» приймає екскурсії та гостей, в ньому проводяться урочисті церемонії, культурні заходи, фестивалі, концерти, а музей української домашньої ікони налічує більше 5000 експонатів XVII-XX ст. з усіх регіонів України.

«Замок Радомисль» як унікальний історико-культурний об'єкт на стародавньому торговому шляху між Києвом і Західною Європою став учасником і дипломантом відомого проекту Ради Європи «Via Regia - культурний шлях Ради Європи».