університет Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Про цю будівлю: Історія монументальної будівлі, яку зараз займає Головний корпус Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка, починається у 1906 р., коли було завершено будівництво триповерхового навчального корпусу для технічного училища, відкритого в Кам’янці-Подільському у вересні 1903 р. Первісно це був кам’яний триповерховий будинок. Садиба училища займала цілий квартал, крім триповерхового будинку, училищу належало ще два флігелі – одноповерховий і 2,5-поверховий. У садибі училища також було розбито парк, розміщувалися хлів, льох, машинне відділення електричної станції, 1914 р. завершилося будівництво кам’яної кузні. Всередині будинок містив церкву св. Миколая, 17 класних кімнат, фізичний, природничо-історичний і сільськогосподарський кабінети, класи креслення, малювання та ручної праці, два зали для відпочинку та один для гімнастики, дві лабораторії – хімічна та технічного аналізу, хімічну аудиторію, лабораторний склад, кабінети директора, інспектора та лікаря, вчительську, канцелярію, приймальню для прохачів, два гардероби, три туалети, приміщення для швейцара; крім того, вестибюль і шість бокових коридорів. Під час I світової війни заклад зазнав значних матеріальних втрат. Його двічі евакуювали в інші міста, під час останньої вільні навчальні приміщення стали місцем розквартирування різних військових формувань,. 6 липня 1918 р. будинок технічного училища оглянула комісія на чолі з професором Іваном Огієнком – майбутнім ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету. Згодом було створено змішану комісію, яка розмежувала кімнати будинку між університетом і училищем. Але 1 січня 1919 р. вся садиба з усіма будинками перейшла у користування університету. 17 серпня 1918 р. гетьман України Павло Скоропадський затвердив закон про заснування Українського Державного університету в Кам'янці-Подільському. Урочисте відкриття університету відбулося 22 жовтня 1918 р. Подія сприймалася як загальноукраїнське свято. На початку 1919 навчального учбового року в університеті функціонувало 5 факультетів – історико-філологічний, фізико-математичний, богословський, сільськогосподарський та правничий. Серед викладацького складу були видатні українські вчені, культурні та політичні діячі. Серед вихованців університету – ціла плеяда майбутніх письменників, митців, відомих діячів української культури. Подальшу долю університету фактично визначила поразка УНР восени 1920 р. Невдовзі після четвертого остаточного захоплення міста більшовиками в листопаді 1920 р. університет ліквідували. Будинок зруйновано в часи II світової війни. Відбудову та реконструкцію за проектом Едуарда Адлера завершено тільки 1963 р. (зокрема, надбудовано четвертий поверх). Будинок став головним корпусом Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту (від 1997 р. – державний педагогічний університет, від 2003 р. – державний університет, нині – національний університет імені Івана Огієнка). Ухвалою Хмельницького облвиконкому від 4 вересня 1982 р. будинок визнано пам’яткою містобудування та архітектури місцевого значення. 17 вересня 2003 року при вході до головного корпусу урочисто відкрито меморіальну дошку Іванові Огієнку (автори – Борис Негода, Володимир Лашко та Леонід Киселюк). У зовнішньому вигляді будинку технічного училища чітко простежуються риси еклектичного стилю, що був домінуючим в архітектурі адміністративно-навчальних будівель кінця XIX – початку XX ст. Перші два яруси будівлі оперізує французьке рустування (хоча і з жолобками різної ширини), лопатки під коринфским ордером членують попарно вікна другого і третього ярусів, де використані як арочні, так і прямокутні віконні прорізи, міжповерхові профільовані карнизи ділять простір на складові, лиштви з замковим каменем підкреслюють центр симетрії. Четвертий ярус, яким будівля обзавелася за час свого існування, дещо відрізняється аскетичністю обробки. Його головну домінанту становить барельєфне зображення на фронтоні над центральним входом, зубчасте ж членування увінчуючого карнизу колишнього фасаду внаслідок перебудови втрачено.

Ставлю три, тому що є цілий ряд мінусів. Серед основних це: деякі корпуси в жахливому стані (взимку дуже холодно, туалети ще з часів СРСР і тому подібне). Наступна проблема, це хабарництво. Я навчаючись в КПНУ, зіткнувся з викладачами, у яких є тільки один спосіб здати сессію - заплатити. Проте, якщо є сильне бажання навчатись, то це цілком можливо.

Хороший универ

Супер!!!

So bad

Рідний університет.

Навчаюсь заочно. Минулої літньої сесії виклики не дали бо не знала коли буде наступна сесія. Тому для того щоб отримати виклик до них потрібно їхати самостійно або просити якихось знайомих хо живе поблизу. Адже "люба" Аліна не кидає виклики в електронному вигляді. Коли подзвонила до неї вона сказала що я там не одна і кидати виклики не буде. Вона швидше відправила би мені той електронний виклик аніж би пояснювала що я там не одна!!! До речі до слова ця Аліна яка сидить на заочному відділі є хамкою і відноситься до людей неналежним чином!!!

Щоб пройти медогляд потрібно вистояти 3 години в черзі на 30 градусній спеці.

Чудове місце і заклад

Я Каримова Нурия Джуматовна. Из Узбекистана. Бывшая студенка филологического отделения им.Затонского. Мне нужна справка отом,что я действительно училась с 1977-1980 годы. Пожалуйста.

Працюють досвідчені та кваліфіковані фахівці. Різноманітний вибір спеціальностей та надання всіх умов для досягнення своєї цілі!

Норм.